пам’ятник

У Вінниці 15 квітня відкрили скульптуру Джурі – це збірний образ юних учнів козацької старшини XVI-XVIII століть, які брали участь у походах і боях, а також виконували чимало іншої роботи: доглядали за хворими та пораненими, служили у церкві та куховарили. 

Розмістять площини на гранітних основах з фотографіями всіх полеглих вінничан. Встановлять дзвін, який битиме у день загибелі того чи іншого Захисника та Захисниці, а на мультимедійній стелі показуватимуть їхнє фото. Додатково висадять дерева, поставлять лави. Такою планують облаштувати площу Шевченка. Це буде меморіальне місце з вшанування памʼяті загиблих вінничан – учасників російсько-української війни. Над створенням такого комплексу з минулого року працювала робоча група, до складу якої входили рідні загиблих оборонців. Сьогодні, 11 липня, відбулася чергова зустріч із рідними загиблих вінничан. Розпочати будівництво пам'ятного місця планують уже найближчим часом.

Композицію пам’яті Небесної сотні та Героїв АТО» перенесли зі скверу біля Вежі на площу Тараса Шевченка.

У місті тривають підготовчі роботи по встановленню пам’ятника Блаженнішому Любомиру Гузару поблизу храму Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ на вулиці Київській. Встановлення пам'ятника ініціювала Вінницька греко-католицька спільнота, яка й зібрала кошти для його виготовлення. А благоустрій біля постаменту роблять за кошти міського бюджету.

У селі Бохоники Вінницького району 2 вересня урочисто відкрили пам’ятник старшому солдату Андрію Проценку, який загинув рік тому на Донбасі.

Про село Олександрівка практично не залишилося згадок, на місці села стоять лише вікові камені, порослі мохом і руїни, можливо є ще якась інформація в місцевих архівах і документах. На згадку про своїх предків пам’ятний знак на місці зниклого села встановили вдячні нащадки. Двоє активісток Ольга Непийвода та Жанна Окладнюк організували установку пам’ятника. Прадід першої активістки був одним із засновників цього села. Так як, інформації про це село зовсім немає, вони вирішили записувати розповіді нащадків, щоб зберегти історію хоча би на папері. Село зародилося у 1903 році, коли 4 жителів довколишніх сіл купили землю у місцевого пана Олександра Мермана. Тоді селяни жили в основному з натурального господарства, дякуючи родючій землі та повноводній річці, вони пережили всі голодні роки ХХ століття.